• Link name #1
  • Link name #1
  • Link name #1
  • Link name #1
  • Link name #1
  • Link name #1
  • Link name #1
  • Link name #1
  • Фотогалерея
  • Відеогалерея
  • Про творців
  • Пишіть нам!
  • Перший малюнок
    Зовнішність митця
    Різні епохи і Кобзарі
    Академія мистецтв
    Будинок митця
    Національний музей
    Нащадки Кобзаря
    Творчість Шевченка

    Перший малюнок Шевченка, що зберігся і дійшов до наших днів. Праворуч унизу олівцем, можливо рукою Шевченка є напис: 1830 — Года Рисовалъ Тарасъ Шевченко Цей напис зроблений поверх стертого напису, в якому, за даними Харківського інституту науково-судової експертизи від 10 лютого 1941 року, прочитується: R: V:. N.. Григорьев. Зліва внизу чорнилом авторський напис, зроблений в Петербурзі:На память Александру Ивановичу Уварову Т: Шевченко. Нижче — нерозбірливий напис олівцем. Про родину Уварових Т. Г. Шевченко згадує у повісті «Художник»: «Праздник встретил я в семействе Уваровых. Не подумайте — графов. Боже сохрани, мы еще так высоко не летаем. Это простое, скромное, купеческое семейство, но такое доброе, милое, гармоничное, что дай бог, чтобы все семейства на свете были таковы. Я принят у них как самый близкий, родной. Карл Павлович тоже их нередко посещает».

    Ось як описували сучасники зовнішність 29-літнього Шевченка: молодий, здоровий, середнього зросту, широкоплечий, міцно збудований. Його кругле виголене обличчя було прикрашене бакенбардами, волосся вистрижене по-козацькому, але зачесане назад. Він був темний блондин, з його лиця пробивалася відвага, в темно-сірих невеличких очах світилися розум та енергія. Голос у нього був м’який, в ході й рухах — зосередження. При першій зустрічі із ним у ньому не примічалося нічого привабливого, навпаки, він здавався холоднуватим, сухим, хоч і простим, приступним. До людей ставився спершу недовірливо і перед першим-ліпшим не відкривав своєї душі, особливо бував замкнутий супроти тих, хто добивався викликати в нього одвертість та щирість. Зате коли пізнавав чоловіка й відкривав у нім бодай одну гарну рисочку, прив’язувався до нього, а як знаходив у тій людині взаємність, віддавався йому цілим серцем. Примітними рисами характеру були доброта, м’якість, навіть делікатність, що суперечило його суворій масці, незвичайна простота, природність, безкорисливість, навіть саможертовність. На кривду й несправедливість його серце запалювалося гнівом і вибухало, немов вулкан, — тоді він міг бути й несамовитим. З бідними ділився останнім.

    Художники і скульптори дореволюційних часів і тоталітарної радянської епохи зображували великого Кобзаря по-різному. "Образ Шевченка у вишиванці, шапці прихильникам його творчості відомий ще з 19-го століття, його створив сам Тарас Шевченко, - розповідає один з авторів дослідження "Кобзар під радянським пресом", провідний співробітник Харківського літературного музею Ольга Резниченко. - До революції він вже був в шапці, це портрет, зроблений з його фотографії 1859 року. Цей портрет подавався в інтерпретації самого Тараса Шевченка як батька. Ця баранчикова шапка була ознакою козацького батька. Вона неначе давала йому силу вести за собою своїх дітей. Тоді у свідомості людей було так: Україна - матуся, а Шевченко - батько". Дореволюційні пам'ятники великому Кобзареві в основному створювали з білого мармуру. Його ліпили як втілення світлого, любові до світу, зокрема, в Україну, любові до слова, вважає Ольга Резниченко. Радянські пам'ятники, як правило, бронзові. У них Тарас Шевченко вже утілює гнів і ненависть - складалося враження, що він так і чекав радянської революції. Із сторінок " Кобзарів" радянського видавництва Тарас Шевченко дивився на читача похмуро, з під насуплених брів, описує учений Ольга Резниченко. Перегортаємо разом з нею " Кобзар" 1961 року. "Тарас Шевченко дивиться з-під лоб, з-під чорних густих брів, такий нахмурений, на переніссі - зморшки, які передають ідею гніву, опору. Наприклад, в 30-х роках створювався не лише образ Шевченка-ненависника царизму, але і усіх, хто оточує народ - це зовнішні і внутрішні вороги Радянського Союзу. Серед цих ворогів були репресовані українці, націоналісти. У 40-х військових роках Тарас Шевченко стає провідником боротьби з фашизмом.

    21 травня 1838 р. Шевченка зараховують стороннім учнем Академії мистецтв. Він навчається під керівництвом К. Брюллова, стає одним з його улюблених учнів, одержує срібні медалі (за картини “Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці” (1840), “Циганка-ворожка” (1841), “Катерина” (1842)). Остання написана за мотивами однойменної поеми Шевченка. Успішно працює він і в жанрі портрета (портрети М. Луніна, А. Лагоди, О. Коцебу та ін., автопортрети). Вірші Шевченко почав писати ще кріпаком, за його свідченням, у 1837р. З тих перших поетичних спроб відомі тільки вірші “Причинна” і “Нудно мені, тяжко — що маю робити” (належність останнього Шевченкові не можна вважати остаточно доведеною). Пробудженню поетичного таланту Шевченка сприяло, очевидно, знайомство його з творами українських поетів (Котляревського і романтиків). Кілька своїх поезій Шевченко у 1838р. віддав Гребінці для публікації в українському альманасі “Ластівка”. Але ще до виходу “Ластівки” (1841) 18 квітня 1840р. з'являється перша збірка Шевченка — “Кобзар”. Це була подія величезного значення не тільки в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Хоча “Кобзар” містив лише вісім творів (“Думи мої, думи мої”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка”, “До Основ'яненка”, “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”), вони засвідчили, що в українське письменство прийшов поет великого обдаровання. Враження, яке справили “Кобзар” і твори, надруковані в “Ластівці”, підсилилося, коли 1841 р. вийшла історична поема Шевченка “Гайдамаки” (написана у 1839 — 1841 рр.).

    В цей будинок, Тарас Шевченко оселився після свого повернення з Седнева напровесні 1846. Разом з Тарасом Шевченком оселилися двоє його приятелів — художник Михайло Сажин та поет Олександр Афанасьєв-Чужбинський. Помешкання Тараса Григоровича складалося з невеликої кімнати, вікна якої виходили на вулицю, та майстерні, розташованої на мансарді. Тарас Шевченко разом з Михайлом Сажиним малював київські краєвиди, сподіваючись видати альбом, присвячений Києву. В цей час Т. Шевченко працював у Київській археологічній комісії і за її завданням створив серію архітектурних пейзажів у різних губерніях України. В квітні 1846 Тарас Шевченко пристав до Кирило-Мефодіївського братства, таємної політичної організації, заснованої з ініціативи Миколи Костомарова. Не без впливу Шевченка укладено статут та інші програмові документи кирило-мефодіївців. Влітку 1846 Т. Шевченко написав дві балади «Русалка» та «Лілея», використавши усні народні легенди і перекази. 27 листопада 1846 Тарас Шевченко подає заяву на імя попечителя Київського навчального округу про зарахування на посаду вчителя малювання у Київському університеті, на яку його затвердили 21 лютого 1847 р. У березні 1847, після доносу, почалися арешти членів братства. Шевченка заарештували 5 квітня 1847, відправили під конвоєм до Петербурга й ув'язнили в казематі так званого Третього відділу.

    У 1933 році на базі літературного музею, що діяв при Інституті Тараса Шевченка в Харкові, засновано Галерею картин Т. Г. Шевченка, яка почала діяти з 1934 року. З Інституту Тараса Шевченка передано до Галереї 107 оригінальних мистецьких творів художника. У 1939 до 125-річчя з дня народження в Києві в будинку АН УРСР було організовано Республіканську ювілейну Шевченківську виставку, на якій, крім експонатів Галереї картин було представлено інші матеріали з архівів і музеїв Києва, Харкова, Москви, Ленінграда, Саратова, Львова, Баку. У 1940 Рада Народних Комісарів УРСР постановила організувати в Києві на базі Республіканської ювілейної Шевченківської виставки Центральний державний музей Т. Г. Шевченка, зосередивши тут всі оригінальні матеріали, пов'язані з життям і творчістю Т. Г. Шевченка. Згідно з постановою всі матеріали з виставки, представлені різними музеями і установами, були закріплені за музеєм, експозицію якого було відкрито у квітні 1941 року в приміщенні Маріїнського палацу. Зібрано було близько 10 000 експонатів. Діяльність музею була припинена з початком війни. Лише найцінніші експонати пощастило перед німецькою окупацією евакуювати до Новосибірська (повернули в Україну в 1944) 24 квітня 1949 була відкрита нова експозиція у виділеному урядом приміщенні по бульвару Шевченка, 12.

    Тарасу Григоровичу Шевченку не вдалося втілити в життя мрію про власний будинок , сім'ю, дітей , однак Шевченків рід вижив в нащадках братів і сестер Кобзаря. Генеалогічне древо Шевченкового роду досить розгалужене і містить дані про родинний зв'язок більше тисячі чоловік. Корінням воно досягає до сімнадцятого століття по батьківській лінії Тараса і вісімнадцятого - по материнській . Нижче представлені фотографії , негативи яких зберігаються в нашому музеї . На них зображені родичі і нащадки Тараса Григоровича по рідним братам Йосипу і Микиті , сестрах Ярині і Катерині , по батьківській і дідовій лініях. Але ці люди відомі не тільки тим , що є дітьми Шевченкового роду . Серед них захисники Батьківщини, заслужені працівники в освітній, технічній та інших сферах, художники, дослідники свого родоводу, носії пам'яті про Тараса Григоровича Шевченка.

    Тарас Шевченко у своїй творчості відобразив саме ті думки і настрої, які були важливими в житті українців його часу. Про те, що його творчість знайшла відгук у серцях людей, свідчить те, що в другій половині XIX і на початку XX ст. чи не єдиною книжкою у більшості сільських хат України був «Кобзар», вірші з нього вчили напам'ять, за ним училися читати. Революційна творчість Шевченка була одним із головних чинників формування національно-політичної свідомості народних мас України. Впливи Шевченка на різні сторони духовно-національного життя нації відчуваються до сьогодні. Творчість Шевченка була багатогранною. Митець був і глибоким ліриком, і творцем епічних поем, і видатним драматургом та різнобічно обдарованим митцем. Літературна спадщина Шевченка обіймає велику збірку поетичних творів («Кобзар»), драму «Назар Стодоля» і два уривки з інших п'єс; дев'ять повістей, щоденник та автобіографію, написані російською мовою, записки історично-археологічного характеру («Археологічні нотатки»), чотири статті та понад 250 листів. З мистецької спадщини Шевченка збереглося 835 творів живопису і графіки, що дійшли до нас в оригіналах і частково у гравюрах та копіях. Її доповнюють дані про понад 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів. Натомість у літературі про його мистецьку спадщину безпідставно приписувано йому чимало творів живопису і графіки інших авторів (досі зареєстровано 263 такі твори).

    Далі
    Назад
    Закрити
    Цитата

    'Україно, Україно! Серце моє, ненько! Як згадаю твою долю, заплаче серденько!'

    Генеалогічне древо

    Генеалогічне древо Шевченкового роду досить розгалужене і містить дані про родинний зв'язок більше тисячі чоловік.

    Пам'ятники

    Одним із найкращих уважається монумент у Харкові, великі пам'ятники Кобзареві встановлені також у Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Львові та інших містах. За кордоном також у Росії, США, Канаді,Торонто, Польщі, Чехії та ін.

    Ласкаво просимо!

    Ласкаво просимо, шановні гості! Ви завітали на сайт, присвячений 200-літтю з дня народження великого українського поета, художника, драматурга та політичного діяча Тараса Григоровича Шевченка.

    Тут ви можете ознайомитися з віхами життя Кобзаря, доторкнутися до побуту й звичаїв тогочасної Російської імперії. На сайті зібрана інформація про найбільш відомі музеї, присвячені Шевченку, викладені його документи, фотографії, портрети, картини, уривки віршів за періодикою, інформацію про Шевченка поза межами України та Росії, а також оповідь про відомих жінок, що стали музами для поета.

    Цікаве наповнення сайту

    Тут ви можете ознайомитися з віхами життя Кобзаря, доторкнутися до побуту й звичаїв тогочасної Російської імперії.

    На сайті зібрана інформація про найбільш відомі музеї, присвячені Шевченку, викладені його документи, фотографії, портрети, картини, уривки віршів за періодикою, інформацію про Шевченка поза межами України та Росії, а також оповідь про відомих жінок, що стали музами для поета.

    Тут ви можете переглянути відео: документальні фільми, а також записи пісень, в основу яких були покладені вірші Кобзаря.

    Зручний інтерфейс і привабливий дизайн сайту.

    Зручний інтерфейс є дуже простим для опанування навіть наймолодшому користувачеві Інтернету. На сайті присутня справка, яку в будь-який момент часу, користувач може відкрити і ознайомитись, якщо в нього виникли якісь труднощі.

    Пам’ятка: головне меню знаходиться в лівому боці екрану.

    Створювачі сайту сподіваються, що в оціните їх працю, і бажають вам усього найкращого!

    Будьте українцями! Не забувайте історію власного народу!

    Далі
    Назад
    Закрити
    І мертвим, і живим...
    Вечір пам'яті Шевченка(м. Львів)
    Реве та стогне Дніпр широкий
    Великі українці. Шевченко
    Документальний фільм

    Name of video

    Сергій Зелінський (Програмування)
    Тетяна Колодяжна (Дизайн)
    Анастасія Бондаренко (Контент)
    Відправити
    Відмінити